Синдром Мірізі
Синдром Міріззі – ускладнення жовчнокам’яної хвороби (ЖКХ), викликане здавленням гепатикохоледоха конкрементом ззовні, з поступовим формуванням нориці, що клінічно проявляється механічною жовтухою, явищами холангіту і гострого холециститу. Частота виявлення захворюваності складає 0,7-4,7% випадків серед оперованих з приводу холелітіазу і супроводжується досить частими ятрогенними ушкодженнями проток 0,3-3% при відкритій і 22,6% при лапароскопічній холецистектомії відповідно.
Історичні данні і визначення поняття синдрому Міріззі
Вперше дану патологію винесено в окрему нозологічну одиницю аргентинським хірургом Пабло Луї Міріззі в 1940р. на основі аналізу 7 інтраопераційних холангіограм, з звуженням загального печінкового протоку, які автор пояснював наявністю фізіологічного сфінктера гепатикохоледоха, з патологічним тривалим спазмом. Згодом Міріззі переглянув свою думку щодо даної патології і зауважив, що причина не в тривалому спазмі сфінктера, так як порезультатам досліджень сформувалася стриктура, для розвитку якої недостатньо лише тривалої міоконстрикції.Основна причинав камені великих розмірів, вколоченним в шийку жовчного міхура, Гартмана мішок, що викликав механічне здавлення загального печінкового протоку з запально-склеротичними змінами. Тобто при даній патології формується стриктура загального печінкового протоку, первинно за рахунок механічного чинника викликаного конкрементом. З послідууючими реактивними запальними змінами в стінці мішка Гартмана і оточуючих його тканин, якими є зокрема і гепатікохїоледох, що клінічно проявляється картиною механічної жовтухи. Початково Міріззі описував лише перепону в гепатикохоледосі на шляху відходження жовчі, але згодом доповнив свої описи даної патології формуванням нориці між стінкою жовчного міхура і гепатікохоледохом. На даний момент деякі автори вважають, що проявом симптому Міріззі слід вважати не лише патологічне з’єднання порожнини жовчного міхура і загального печінкового протоку , а й з’єднання з загальним жовчним протоком. Отже на даний момент синдром Міріззі розглядають як запально-деструктивний процес в області шийки жовчного міхура, крамна Гартмана, і загального печінкового протоку, викликаний конкрементом, що приводить до стенозу печінкового протоку і формування міхурово-холедохеальної нориці.
Класифікація синдрому Міріззі.
Одна з перших класифікацій запропонована А. Csendes,С.К. McSherry et al. в 1982 р. Які виділили два типа синдрома Міріззі (СМ): компресія загального печінкового протоку каменем шийки жовчного міхура або міхурового протоку (I тип) і міхурово-холедохеальну норицю (II тип).
Найбільш поширена класифікація синдрому Міріззі запропонована – A. Csendes і T. Nagakava (1997):
Тип I – без нориці;
Тип IA – не облітерована міхурова протока;
Тип IB – облітерована міхурова протока.
Типи II-IV – з сформованою норицею:
Тип II – дефект менше, ніж 33% від діаметра гепатикохоледоха;
Тип III – Дефект 33-66% діаметру гепатикохоледоха;
Тип IV – Дефект більше 66% від діаметра гепатикохоледоха.
Інформацію про розташування нашої клініки і схему проїзду ви знайдете в розділі Контакти.
записатися на прийом
Необхідна консультація спеціаліста.